Продовження циклу онлайн-лекцій проєкту “Невідомі дисиденти. Лекція 2”

Опубліковано admin на

12 липня о 18-00 на платформі Google meet відбудеться продовження циклу онлайн-лекцій проєкту “Невідомі дисиденти. Лекція 2”.

Цього разу організатори вибрали помітну постать в шістдесятницькому русі, морального авторитета серед літераторів і навіть серед кримінальних злочинців у таборах. Мова про Івана Світличного. Літературознавця, перекладача, правозахисника, організатора культурного життя в 60-70-ті роки в Києві. Івана Світличного дуже полюбляли молоді літератори і його сучасники. Поет Василь Стус присвятив йому знаменитого вірша “Не можу я без посмішки Івана”. Влучна характеристика образу Івана Світличного – “доброокий” – стала назвою онлайн-лекції: “Доброоокий”: штрихи до портрета Івана Світличного.

Про цю видатну постать розповість Любов Крупник – кандидат історичних наук, співробітниця Інституту національної пам’яті. Пані Любов підготувала цікаві факти із біографії Івана Світличного. – У 1943-ому році втратив пальці на руках при спробі підірвати вантажівку нацистів.
– Скаліченими руками майстрував книжкові стелажі собі й друзям. Власноруч побудував хату.
– Дружина видатного шістдесятника – з роду Терещенків. Доглядала його у засланні, також після другого інсульту й втрати мови й повного паралічу.
– З 1956 по 1960 роки Іван і Льоля жили на Подолі в келії Фролівського монастиря, де на площі 14 кв.м., крім них, мешкали їх 4 родичі.
– Світличний мав велику бібліотеку. Збирав її і у таборі. Перед звільненням відправив понад 200 кг книг до Києва. Його сестра Надія передала бібліотеку дисидента на 10 тисяч томів Харківському університету Каразіна, який він закінчив.
– Відмовився від радянського громадянства, так само як і його сестра Надія.
– За антирадянську агітацію і пропаганду Світличного засудили до 7 років суворого режиму та 5 років заслання. На такі великі терміни в СРСР засуджували українських дисидентів, а також кримінальних злочинців.
– У таборі брав участь в голодуваннях, найдовша – 56 днів, після чого його вага становила 44 кг, до того 70 кг
– На засланні у 1981 р. пережив інсульт та клінічну смерть.
– У таборі перекладав з французької Беранже, Бодлера, укладав словник, став авторитетом серед в’язнів різних національностей. Партнерами заходу виступили – ГО “Міжнародна фундація розвитку”, літературно-художній журнал “Дніпро”, сайт телеканалу Навігатор ТВ, сайт Український інтерес, газета “Культура і життя”, радіо Голос Донбасу, Музей шістдесятництва.

Куратор проєкту – журналіст, письменник, блогер Ярослав Карпець

Категорії: Новини